Шевченко Тарас Григорович
(1814 — 1861)
"Він поет усього людства, - так сказала про Тараса Григоровича Шевченка відома англійська політична діячка Полін Бентлі. - Тарас Шевченко виходить за межі однієї країни. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе - до волі, має всесвітнє значення".
Неможливо сьогоднi уявити украïнську лiтературу i
навiть культуру в цiлому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка.
Т. Г. Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість
мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній
загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй
поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських,
історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціальне обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор "Кобзаря" виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От, де люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.